ред. код]
1982–1984 — служба у Збройних Силах СРСР (танкові війська). Член КПРС з 1984 по 1991 рік.
1984–1986 — секретар комітету комсомолу, завідувач відділу і заступник директора із навчально-виробничої роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.
До 1987 — завідувач відділу пропаганди та агітації Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; завідувач відділу пропаганди та агітації Кіровського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.
У грудні 1987–1989 — секретар із пропаганди та агітації Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.
З вересня 1989 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ. Член ЦК КПУ у червні 1990 — серпні 1991 р.
На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш» (Дніпропетровськ).
З жовтня 1991 — заступник голови правління банку «Дніпро».
З березня 1992 р. — голова правління Приватбанку (Дніпропетровськ). Навколо банку сформувалася фінансово-промислова група «Приват», що володіє значними активами в металургійній і нафтовій галузях, ЗМІ.
З листопада 1994 р. — в період впровадження гривні — позаштатний консультант президента Леоніда Кучми з питань грошової політики.
З квітня 1997 p. — віцепрем'єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка. Зберіг пост у кабінеті Валерія Пустовойтенка.
З 31 грудня 1999 р. (за нового прем'єра Віктора Ющенка) до 5 липня 2000 — 10-й міністр економіки.
2001 — вийшов з бізнесу ФПГ «Приват».
У травні 2001 року, після відставки Віктора Ющенка, його розглядали як кандидата на пост Прем'єр-міністра.
17 грудня 2002 року призначений головою Національного банку.
2005–2007 — голова правління фінансово-промислової групи ТАС, названої на честь його доньки Тігіпко Анни Сергіївни.
Сергей Леонидович Тигипко <a href=https://ukrinfo.org/rassledovaniya/taskombank-tigipko-uvolil-predsedatelya-za-otmyvanie-gryaznyh-deneg/>Сергей Леонидович Тигипко</a> Сергей Леонидович Тигипко.
1982–1984 — служба у Збройних Силах СРСР (танкові війська). Член КПРС з 1984 по 1991 рік.
1984–1986 — секретар комітету комсомолу, завідувач відділу і заступник директора із навчально-виробничої роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.
До 1987 — завідувач відділу пропаганди та агітації Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету ЛКСМУ; завідувач відділу пропаганди та агітації Кіровського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.
У грудні 1987–1989 — секретар із пропаганди та агітації Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.
З вересня 1989 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ. Член ЦК КПУ у червні 1990 — серпні 1991 р.
На початку 1990-х познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді був директором заводу «Південмаш» (Дніпропетровськ).
З жовтня 1991 — заступник голови правління банку «Дніпро».
З березня 1992 р. — голова правління Приватбанку (Дніпропетровськ). Навколо банку сформувалася фінансово-промислова група «Приват», що володіє значними активами в металургійній і нафтовій галузях, ЗМІ.
З листопада 1994 р. — в період впровадження гривні — позаштатний консультант президента Леоніда Кучми з питань грошової політики.
З квітня 1997 p. — віцепрем'єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка. Зберіг пост у кабінеті Валерія Пустовойтенка.
З 31 грудня 1999 р. (за нового прем'єра Віктора Ющенка) до 5 липня 2000 — 10-й міністр економіки.
2001 — вийшов з бізнесу ФПГ «Приват».
У травні 2001 року, після відставки Віктора Ющенка, його розглядали як кандидата на пост Прем'єр-міністра.
17 грудня 2002 року призначений головою Національного банку.
2005–2007 — голова правління фінансово-промислової групи ТАС, названої на честь його доньки Тігіпко Анни Сергіївни.
Сергей Леонидович Тигипко <a href=https://ukrinfo.org/rassledovaniya/taskombank-tigipko-uvolil-predsedatelya-za-otmyvanie-gryaznyh-deneg/>Сергей Леонидович Тигипко</a> Сергей Леонидович Тигипко.